80 роковини Великого терору

Мешканцям міста

У березні 2017 року Президент України П.Порошенко видав указ «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого терору — масових політичних репресій 1937–1938 років». Головною метою документа є гідне вшанування пам’яті жертв «Великого терору» — масових політичних репресій, донесення до українського суспільства та світової спільноти об’єктивної інформації про злочини, вчинені у XX столітті комуністичним тоталітарним режимом на території України.

Кривавий терор

Жертвами Великого терору були противники більшовицької влади, ті, хто захоплювався Сталіним, та звичайні громадяни, які були далекі від політики

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня "Про антирадянські елементи". Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху кампанія репресій проти громадян.

За кілька днів до цього, 30 липня 1937 року був підписаний таємний наказ НКВС №00447, у якому був детально розроблений механізм терору.

Для українських земель трагічні події 1937-1939 років стали ще одним етапом у низці радянських репресій. За кілька років до цього жертвами Голодомору стали мільйони селян, були репресовані представники націонал-комуністичного руху та творчої інтелігенції (Розстріляне Відродження).

5 серпня 1937 року вважається початком так званого Великого террору 1937-1938 років. Репресії відбувалися і до 1937 року, вони також продовжувалися у 1940 році і після війни. Однак саме у період 1937-1939 років репресії вийшли на свій піковий рівень, торкнувшись величезної кількості родин.

У 1937 році ЦК ВКП(б) запропонував створити позасудові органи – "трійки", які вирішували долю людей. Трагічність ситуації було в тому, що "трійки" поєднували в собі слідство, обвинувачення, суд. Також саме трійки відповідали за виконання вироків.

У кожну область чи район країни з Москви спускалися ліміти на покарання за І і ІІ категоріями (І – розстріл, ІІ – ув’язнення). На місцях у репресивних органах почалося так зване соціалістичне змагання за перевиконання лімітів на ліквідацію ворогів народу.

У наказі НКВС були визначені категорії громадян, до яких треба було застосувати каральні заходи.

Зокрема, йшлося про: "колишніх куркулів, що повернулися після відбуття покарання й продовжують вести активну антирадянську підривну діяльність; куркулів, що уникли розкуркулювання і ведуть антирадянську діяльність; членів антирадянських партій, що уникли репресій, втекли з місць ув'язнення й продовжують вести активну антирадянську діяльність".

Також Народний комісаріат внутрішніх справ наказав застосувати каральні заходи до "антирадянських елементів з колишніх куркулів, карателів, бандитів, білих, сектантських активістів, церковників й інших, які утримуються у в'язницях, таборах і продовжують вести там активну антирадянську підривну роботу".

Наявність таких евфемізмів дозволяла каральним органам доволі широко застосовувати свою репресивну практику. Заарештовували не лише людей, які були соціально ворожими щодо більшовицької влади.

Усього за період «Великого терору» на Україні, за оцінками істориків, було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в’язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менш ніж 1%, звільнено було тільки 0,3%).

Пам’ять про терор — це спільна пам’ять народу незалежно від віку чи статті. Саме тому, сьогодні кожному українцю, треба пам’ятати про ці похмурі сторінки історії минулого і зробити все, щоб в майбутньому не повторилося подібної трагедії.

За матеріалами інтернет-видань
підготовано відділом інформаційної діяльності і
комунікацій з громадськістю та ЗМІ апарату
виконавчого комітету міської ради