Первомайськ у роки Другої світової війни - До Дня пам’яті та примирення й 75-ї річниці з Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Первомайськ у роки Другої світової війни - До Дня пам’яті та примирення й 75-ї річниці з Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Усе тихішим стає відлуння тривожної грози Другої світової війни, залишають нас учасники та свідки тих трагічних подій. Однак в пам’яті нації, мов у генетичному коді, назавжди закарбувалися спогади про надлюдські страждання й випробування, які випали на її долю, про незламність духу та волю до життя.

22 червня 1941 року напад нацистської Німеччини на Радянський Союз перервав мирне життя жителів нашого міста. У перші ж дні війни понад 5 тисяч городян пішли на фронт. Більше двох тисяч стали бійцями створених у липні 1941 року загонів самооборони. Одночасно в місті почав діяти штаб Південного фронту.

З наближенням лінії фронту почалася евакуація міських підприємств, у ході якої було вивезено понад 700 вагонів з устаткуванням, готовою продукцією і сировиною. Та, незважаючи на посилену оборону, 3 серпня 1941 року фашисти окупували місто.

Блокпост, окупація.

У перші дні окупації понад тисяча наших земляків була страчена у глиняному кар'єрі біля цегельного заводу.

На вулицях міста з'явився наказ про об'єднання Первомайського, Любашівського, Кривоозерського, Врадіївського та Доманівського районів у єдину адміністративну одиницю — Голтянський повіт губернаторства Трансністрія. Євреї були переселені у гетто, яке знаходилося у Голті. Нацисти почали встановлювати «новий порядок», розставили шибениці, на яких страчували тих, хто був їм не до вподоби. Але первомайців — не залякати. У підпіллі зароджувався рух опору. Зокрема, залізничник Олексій Аркуша створив підпільну групу з робітників депо станції Голта. Народні месники затримували ремонт паровозів, друкували і розповсюджували листівки із зведеннями Радінформбюро, вилучали з німецьких ешелонів зброю.

Ще одну підпільну групу залізничників створив слюсар депо Григорій Калиновський. Керівниками підпільних груп також були: Іраклій Церетелі, Володимир Петренко, Іван Черпак, Олександр Камишніков. Вони підтримували тісний зв'язок з партизанськими загонами «Південний» і «Буревісник», які базувалися у Голованівському та Савранському лісах.

Найбільш чисельною і бойовою була підпільна група Федора Загубелюка, яка діяла на Богополі та в Ольвіополі і мала зв'язки з голтянським підпіллям. Вона складалася з 26-ти осіб. В їх числі — Поліна Беранік, Людмила Сокуренко, Микола Зоря, Станіслав Загубелюк, Світлана Сергєєва, Олена Хожняк, Петро Ніколаєнко та інші. Працюючи в міській управі, банку, паспортному відділі, підпільники відправляли партизанам велику групу врятованих ними військовополонених, забезпечивши їх відповідними документами, роздобутими у міській управі. Допомагали їм продуктами, харчуванням і зброєю.

Довгих 968 днів хазяйнували німецько-румунські окупанти у нашому місті.

22 березня 1944 року 5-та гвардійська армія під командуванням генерала С.С.Жадова звільнила наше місто від нацистських загарбників.

Гіркі спогади залишила по собі та жорстока війна. За час окупації було повністю знищено міське комунальне господарство, пограбовано й вивезено багато устаткування. В руїни було перетворено завод ім.25 Жовтня, ГЕС, залізничний міст, елеватор.

А ще болючішими і нічим не заміненими були людські жертви. У вихорі Другої Світової війни загинуло понад 8 тисяч первомайців, 5569 з них фашисти розстріляли під час окупації. Понад 2000 осіб було вивезено до Німеччини на примусові роботи.

Нині 75 років відділяють нас від дати, коли наші діди разом з усім світом раділи Перемозі. Ці роковини викликають почуття радості, гордості за наш народ та гіркий сум водночас, вони уособлюють героїзм, силу духу, важку працю й вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих життів, нездійсненних мрій.

Усі ми у невичерпному боргу перед ветеранами, перед тими, хто віддав у тій війні свої життя, чия юність та молодість були перервані та покладені на вівтар перемоги. Ми пам'ятаємо жахи військового лихоліття з розповідей наших дідів, а сьогодні особливо цінуємо та розуміємо ціну мирного життя.

Фронтовики

Наш земний уклін усім, хто пережив роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував рідне місто, неньку Україну!