Трохи про голодну кутю та українські традиції і ремесла від краєзнавчого музею

Трохи про голодну кутю та українські традиції і ремесла від краєзнавчого музею

Голодна кутя або Водохресний святвечір, або ж надвечір’я Богоявлення, а ще Другий святвечір традиційно відзначають 18 січня. Звечора і до півночі, в ніч на величне свято Йордан 19 січня, православні та грекокатолицькі християни вдруге збираються за різдвяним столом.

Другий Святий вечір, в народі також називають і Щедрим вечором.

Традиції другого Святого вечора.

Якщо на свято Василя 14 січня щедрувальники – хлопці обходили з піснями оселі, то в цей вечір варто чекати дівчат-щедрувальниць. На Старий Новий рік жінкам та дівчатам взагалі заборонялося ходити в гості, або ж принаймні відвідувати чужу домівку раніше ніж до неї зайшов чоловік.

А всі походи дівчат з піснями за давньою традицією відбуваються після заходу сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Що ж до самої щедрівки, то вона цікава тим, що робить натяк на стародавній поганський звичай наших предків – приносити в жертву волів (виженемо рогача…)

У переддень Водохреща всі віруючі дотримуються суворого посту – нічого не їдять, а йдуть в церкву святити посуд. Перед цим вони квітчають посуд – глечики, миски, пляшки, баняки – різним оздобленням. Зазвичай це може бути «безсмертник» або сухі васильки – «щоб Бог милував від злої напасти».

Вода освячена в надвечір’я Богоявлення – «вечірня вода» - вважалася святішою ніж на Водохреща, і вона «згидлива» на всяке лихо.

На самий святковий стіл, як і на перший Святий вечір, намощують сіна, кладуть зубці часнику по кутах та застилають все скатертиною, щоб зверху ставити пісні страви у глиняному посуді. Окрім пісних страв, на стіл ставлять «дідуха» на покуття. Вносячи до хати сніп жита, господар віншує: «Віншую вас з щастям, здоров’ям, з цим Святим вечором, щоб ми в щасті й здоров’ї ці свята провели та других дочекались – від ста літ до ста літ – поки нам пан Бог назначив вік!

Тільки після того, так само, як у перший Святий вечір 6 січня зійде вечірня зоря, можна сідати вечеряти. Насправді в цей день не обов’язково дотримуватись дванадцяти страв, проте головною умовою є те, що на стіл подають тільки пісні страви смажена риба, гречані млинці, вареники з капустою, узвар та кутя. Однак у надвечір’я Богоявлення в деяких регіонах України існувала традиція «виганяти кутю». Оскільки з Йорданом свята закінчувалися, необхідно було голосно попрощатися із основними атрибутами святкувань, через що діти голосно били ложками об посуд і створювали галас на подвір’ї: « Тікай кутя, із покуття, а узвар – іди на базар, паляниці, лишайтеся на полиці, а «дідух» - на теплий дух, щоб покинути кожух.»

…коли ж діти «кутю прогнали», батько присмалює дітям чуби – «щоб вовка не боялися!» Давня приповідка «не бачив ти ще смаленого вовка» говорить саме про цю традицію у другий Святий вечір.

Дівчата в цей вечір також могли ворожити: вони після вечері збирали зі столу ложки і йшли на поріг тарабанити ними, адже, « де пес збреше, туди заміж піду!» Потім після вечері клали всі ложки в одну миску, а зверху хлібину, «щоб хліб родився». Кутя, яка залишилася після вечері виноситься курям, «щоб добре плодилися».

Зранку християнським сім’ям прийнято вмиватися просто водою (освячену не брали, щоб її не псувати і не виливати потім), особливо дівчатам, які додавали у воду монети, щоб були красивими і багатими цілий рік. Після цього монети збирали і роздавали між усіма членами родини: вони вірили що монети мають приносити удачу.

А ще кутю прийнято їсти із справжнього глиняного посуду. Як відомо глина є «живим», природнім, екологічно чистим матеріалом. Тому і кутя з глиняної миски смакує по особливому. А щоб виготовити авторську глиняну миску треба завітати до Первомайського краєзнавчого музею на майстер-клас із гончарного ремесла.

Зробіть собі автентичний подарунок – глиняний горщик для куті.

Додаткова інформація за телефоном 096-125-48-09, завідувачка Оксана Дорошенко.

Юрій Островершенко