29 січня виповнюється 103 роки подвигу Героїв Крут
Щороку 29 січня українці вшановують пам'ять Героїв Крут. У цей день у 1918 році українські курсанти, студенти та гімназисти полягли на залізничній станції Крути неподалік від села Пам'ятне у зіткненні з армією більшовиків.
Бій під Крутами тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном з київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.
Під час бою оборонці української державності отримали переконливу військову перемогу. Наступ ворога було зупинено. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.
Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський договір, який врятував молоду українську державність та фактично означав міжнародне визнання української незалежності.
Бойовий наказ наша молодь виконала дорогою ціною – втрати української сторони оцінюють у 70-100 загиблих, за сучасними підрахунками. Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків, були ними закатовані та страчені. Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну та знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її. «Понад все вони любили свій коханий край», — писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.
З того часу минуло більше сотні років, а відважні українці знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських життів.
Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща. Вічна їм слава.