2 липня 2025 року став ще одним днем жалоби

Занадто високу ціну платить Україна за своє право бути вільною… Кожен визволений клаптик землі – омитий сльозами, политий кров’ю наших найкращих синів і дочок. І знову чорна стрічка болю обвила серце Первомайської громади…

2 липня 2025 року став ще одним днем жалоби. У скорботі схилили голови мешканці громади, прощаючись із Героєм – Сорокіним Віктором Ігоровичем. Він віддав життя 23 червня, під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну, наш з вами спокій, безпеку людей і майбутнє держави.

На центральній площі імені Тараса Шевченка панувала тиша, що розривала душу. Рідні, друзі, побратими, військовослужбовці та жителі громади зі сльозами в очах і болем у серці прощалися з воїном. Його останній шлях був пройдено крізь «живий коридор» людської вдячності.

Віктор – один із тих, хто, не вагаючись, став на захист України, хто поклав на вівтар свободи найцінніше – власне життя. Він був мужнім, гідним, вірним до останнього подиху. Таким його й запам’ятають…

Первомайщина щоразу з болем прощається зі своїми синами. Але кожен з них – це приклад справжньої відданості, хоробрості й сили. Вони не просто боронять країну – вони зберігають надію, тримають небо і стають частиною нашої історії. І нашого серця.

Міський голова Олег Демченко та вся Первомайська громада висловлюють щирі співчуття родині, близьким, побратимам Віктора. Ми розділяємо ваш біль і низько схиляємо голови в жалобі разом з вами.

Вічна пам’ять і слава Герою – Сорокіну Віктору Ігоровичу.

Герої не вмирають – вони живуть у наших спогадах, у вільному вітрі, у кожному мирному ранку.