У перші березневі дні вся Україна й увесь світ схиляють голову перед величчю постаті Тараса Григоровича Шевченка – людини, яка стала душею і сумлінням нашої нації

У перші березневі дні вся Україна й увесь світ схиляють голову перед величчю постаті Тараса Григоровича Шевченка – людини, яка стала душею і сумлінням нашої нації.

211 років тому, 9 березня 1814 року, у простій селянській родині на Черкащині народився хлопчик, якому судилося стати пророком своєї землі. Його слово проросло крізь віки, як могутній дуб, що вкорінився в серцях українців, даючи силу, віру і незламність у найтемніші часи.

З цієї нагоди 9 березня 2025 року в Первомайській громаді відбулося урочисте покладання квітів до пам’ятника Великому Кобзареві. Вшанувати генія українського духу прийшли очільник Первомайської громади Олег Демченко, перший заступник міського голови Дмитро Малішевський, заступник міського голови Володимир Рябченко, керуючий справами Тетяна Данильченко, депутати міської ради, представники місцевого самоврядування, добровольчих військових формувань, правоохоронних органів, а також небайдужі мешканці міста.

Загальнонаціональною хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять тих, хто поліг від рук жорстоких загарбників – і в часи кріпацтва, і в кривавих вихорах минулих війн, і у сучасній боротьбі проти російського окупанта. А коли урочисто зазвучав Державний гімн України, кожен відчув єднання з тими, хто нині на передовій, з тими, хто захищає нашу землю, як колись мріяв про це Шевченко.

Під час заходу лунали пророчі слова Кобзаря – слова, які і сьогодні звучать з надзвичайною силою та актуальністю. Тарас Григорович був не лише поетом – він був тим, хто пробуджував націю, хто закликав її боротися за свою свободу. Його «Борітеся – поборете!» стало не просто рядком із поезії, а заповітом для всіх поколінь українців. Він застерігав нас про підступність московської імперії, нагадував, що без боротьби не буває справжньої волі, що свобода – це кров і сльози, це щоденний подвиг тих, хто став на захист рідної землі.

Після урочистих слів присутні поклали квіти до погруддя Шевченка, віддаючи шану не лише поетові, а й символу нашої національної пам’яті, творцю духовної ідентичності українців. Відлуння його слів сьогодні відчувається у кожному подвигу українських воїнів, у кожному серці, що сповнене вірою в перемогу.

Церемоніальні заходи продовжилися біля меморіалу у сквері Небесної Сотні та дошки пам’яті «Герої не вмирають!». Адже кожен, хто віддав своє життя за мирне, незалежне майбутнє України, – це син своєї землі, спадкоємець Шевченкового духу. Вони, як і він, вірили у незламність нашого народу, боролися за його волю, не шкодуючи ні сил, ні власного життя.

Шевченко – це не просто історія, не лише поезія, викарбувана в камені. Це наш стяг, наш дороговказ, наша зброя у боротьбі за свободу. Він пробуджував нас тоді – він веде нас і сьогодні. І поки живе Україна, поки лунає його слово, поки б’ється серце нації – ми не здамося.