Гаряча лінія: (05161) 7-53-83

Європейська інтеграція

ЄС: основні відомості

Історія створення ЄС

Ідеї створення домінуючого міждержавного утворення, які лунали на протязі історії Європи, з особливою силою почали набирати обертів після Другої світової війни. У післявоєнний період на континенті з’явився цілий ряд організацій – Рада Європи, Західноєвропейський Союз, НАТО.

Європейській Союз утворився в результаті послідовного розвитку процесу інтеграції країн Західної Європи, яка пройшла у своєму розвитку декілька етапів.

9 травня 1950 року вважається початком процесу європейської інтеграції. Саме тоді міністр закордонних справ Франції Р. Шуман запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної продукції Франції, ФРН та інших західноєвропейських країн (пропозиція увійшла в історію під назвою “план Шумана”) Однією з головних цілей плану стало примирення Франції та Німеччини та недопущення між ними війни у майбутньому. Найважливішім засобом досягнення цієї мети мав стати механізм управління та наднаціонального контролю над виробництвом і торгівлею стратегічною для військових потреб продукцією – вугіллям та сталлю. Контроль мав здійснюватись “вищим органом” (прообразом Європейської Комісії).

18 квітня 1951 року “план Шумана” було реалізовано через підписання Паризького договору про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС). До складу ЄСВС увійшли шість країн: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція (“європейська шістка”, яка в подальшому стала “локомотивом” європейської інтеграції). Договір про ЄСВС набув чинності 23 липня 1952 року.

27 травня 1952 року країни “європейської шістки” підписують Договір про заснування Європейського оборонного співтовариства (ЄОС).

10 вересня 1952 року міністри закордонних справ країн-членів ЄСВС доручають Спільним зборам ЄСВС (прообразу майбутнього Європейського Парламенту) розробити проект Договору про створення Європейського політичного співтовариства (ЄПС). 10 березня 1953 року Збори закінчили роботу над проектом Договору.

Однак, ані ЄОС ані ЄПС так і не стали реальністю. Вирішальну роль тут відіграла Франція, парламент якої після довгих дискусій у серпні
1954 року вирішив відкласти ратифікацію Договору про ЄОС. А це зробило недоречним і підписання Договору про ЄПС.

Таким чином, на початку 50-х років країнам «європейської шістки» не вдалося започаткувати інтеграцію в оборонній та політичній сферах. Інтеграція продовжувала розвиватись в інших сферах, передусім в економічній.

Наприкінці 1955 року на конференції у Мессіні країни “європейської шістки” домовились про заснування Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євратому).

На початку 1957 року керівники урядів “європейської шістки” вирішили поряд з Євратомом створити також і Європейське економічне співтовариство (ЄЕС).

23 березня 1957 року у м. Рим відбулося підписання Договору про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Договору про створення Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євратом).

Метою ЄЕС визначалося усунення внутрішніх торговельних бар’єрів усередині Співтовариства (створення зони вільної торгівлі), створення митного союзу і, нарешті - створення спільного ринку (забезпечення вільного руху по території країн-учасниць Співтовариства товарів, послуг, капіталу, робочої сили).

Метою Євратому визначалась співпраця країн-членів у використанні ядерної енергії у мирних цілях. Обидва договори набули чинності 1 січня 1958 року і ввійшли в історію під назвою “Римські договори”.

8 квітня 1965 року було підписано Договір про злиття виконавчих органів ЄСВС, Євратому та ЄЕС. 1 липня 1967 року цей Договір набув чинності. У результаті була створена єдина структура інститутів, що забезпечують розвиток європейської інтеграції. Основними інститутами стали Європейська Комісія, Рада Європейських Співтовариств, Європейський Парламент та Суд Європейських Співтовариств. У грудні 1974 року до цих органів додався новий – Європейська Рада, яка складається з глав держав та урядів країн-членів Європейських Співтовариств.

У 1968 році завершується формування зони вільної торгівлі та митного союзу (перших двох етапів інтеграції) Європейського економічного співтовариства (ЄЕС).

Наприкінці 1969 року завершується формування спільного ринку (третього етапу інтеграції) ЄЕС. Первісні цілі ЄЕС, визначені Римським договором 1957 року були досягнуті. З'явилася необхідність визначення подальших завдань для розвитку європейської інтеграції.

На початку 70-х років розпочався процес розширення ЄЕС.

1 січня 1973 року членами ЄЕС стали Велика Британія, Данія, Ірландія.

1 січня 1981 року членом ЄЕС стала Греція.

1 січня 1986 року членами ЄЕС стали Іспанія та Португалія.

1 липня 1987 року набув чинності Єдиний європейський акт, підписаний у лютому 1986 року. Цей документ визначив подальші цілі Європейської інтеграції. Зокрема, він поставив за мету створення до 1 січня 1993 року Єдиного внутрішнього ринку (наступного етапу економічної інтеграції, що передбачав гармонізацію економічної політики та інституцій), запровадив спільну політику в соціальній сфері, в галузі науково-технологічного розвитку, охорони навколишнього середовища. Цей документ також вніс зміни до договорів про утворення Європейських Співтовариств, а також поширив інтеграційний процес на сферу зовнішньої політики. Крім того, у Єдиному Європейському акті було поставлено питання про створення Європейського Союзу, який мав стати інститутом не лише економічним, а й політичним.

7 лютого 1992 року у Маастрихті було підписано Договір про Європейський Союз (саме поняття “Європейський Союз” з’явилось ще під час Паризької конференції 1972 року). Договір набув чинності 1 листопада 1993 року. Він визначив так званні “три колони” Європейського Союзу:

“перша колона” – Європейські Співтовариства: ЄСВС, Євратом та Європейське Співтовариство (замість старої назви “Європейське Економічне Співтовариство”). Причому Європейське Співтовариство є серцевиною та каркасом процесу інтеграції і за своїми властивостями становить “наднаціональний феномен”;

“друга колона” – спільна зовнішня та безпекова політика (СЗПБ);

“третя колона” – співробітництво у сферах юстиції та внутрішніх справ.

В економічному сенсі прийняття Маастрихтського договору визначило курс на завершення формування єдиного внутрішнього ринку (четвертий рівень економічної інтеграції) та перехід до реалізації ідеї економічного та валютного союзу (п’ятий - найвищий рівень економічної інтеграції).

1 січня 1995 року членами Європейського Союзу стали Фінляндія, Австрія та Швеція.

2 жовтня 1997 року було підписано Амстердамський договір (набув чинності 1 травня 1999 року). Зазначений договір вніс зміни та доповнення до Маастрихтського договору про Європейський Союз, Римського договору про заснування Європейського (Економічного) Співтовариства та Євратому, Договору про заснування ЄСВС. Ці зміни торкнулись повноважень та напрямків діяльності, а також привели інституційні механізми до цілей, визначених Маастрихтським договором.

Особливу роль у цьому відіграло укладення у 1997 році Шенгенської угоди про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу.

26 лютого 2001 року був підписаний Ніццький договір, який вніс зміни в механізми інституційного розвитку ЄС з огляду на його майбутнє розширення. Зокрема, квоти представництва в інституціях ЄС були перерозподілені з урахуванням потенційної участі у них нових членів.

1 січня 2002 року до готівкового обігу була введена єдина грошова одиниця ЄС – євро, що стало етапом переходу до формування економічного та валютного союзу ЄС – найвищого етапу інтеграції. Початково Єврозона нараховувала 11 країн, в яких євро було введено 1 січня 1999 року (готівка 1 січня 2002 року): Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція. Пізніше євро ввели в 6 країнах: Греція, Словенія, Кіпр, Мальта, Словаччина, Естонія. Велика Британія та Данії вирішили поки що відмовитись від введення євро на своїй території, а Швеція не змогла виконати необхідних критеріїв введення євро, встановлених Маастрихтським договором.

1 травня 2004 року членами Європейського Союзу стали Польща, Угорщина, Чеська Республіка, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта, Естонія, Литва, Латвія.

17-18 червня 2004 року на Самміті ЄС у Брюсселі було схвалено текст Конституції Європейського Союзу.

29 жовтня 2004 року Угоду про Конституцію Європейського Союзу було підписано главами держав та урядів 25 країн-членів ЄС у Римі.

Конституція ЄС складається з чотирьох розділів, у яких відображено головні цілі, завдання та функції ЄС, організаційна структура та процедура прийняття рішень, права і обов’язки всіх європейських органів управління, а також напрямки діяльності організації.

29 травня і 1 червня 2005 року населення Франції та Нідерландів голосує проти Конституційного договору. Негативні рішення референдумів спричинили паузу для розмірковувань про майбутнє Євросоюзу. В жовтні ЄС починає переговори про вступ з Туреччиною та Хорватією.

1 січня 2007 року до Європейського Союзу приймають Болгарію і Румунію. Європейській Союз налічує 27 членів.

У грудні 2007 глави держав і урядів ЄС року підписали Лісабонський договір про реформу Європейського Союзу (набув чинності 1 грудня 2009). Він ставить ЄС на нову договірну основу і має зробити його демократичнішим, прозорішим і ефективнішим.

Договір передбачає далекосяжні реформи. Так, наприклад, у майбутньому діючий Президент Європейської ради має зміцнити безперервність дій ЄС. Прийняття рішень ЄС буде полегшено за рахунок того, що в багатьох випадках відпаде потреба в одностайному голосуванні. Рішення, що приймаються кваліфікованою більшістю, поширюються тепер на багато інших сфер. Починаючи з 2014 року, для прийняття рішень Ради ЄС принципово необхідна буде «подвійна більшість». Відповідно до цього рішення Європейського Союзу у Раді міністрів потрібна буде більшість у 55 відсотків країн-членів, що налічують 65 відсотків населення (перехідне положення до 2017 року). Перехідне головування у Радах міністрів залишатиметься у формі 18-місячного колегіального головування трьох держав-членів. Кількість комісарів на 2014 рік буде скорочено до двох третин від кількості членів. Крім того, з’явиться посада «Високого представника Євросоюзу з питань політики безпеки й зовнішньої політики», який відповідатиме за зовнішні відносини євроспільноти. Реформаторський договір зміцнить також демократію та захист основних прав шляхом розширення ролі Європейського парламенту, залучення національних парламентів до процесу європейської законотворчості, а також завдяки Хартії основних прав, яка набуде сили закону (для Великої Британії й Польщі існуватимуть винятки).

1 липня 2013 року Республіка Хорватія стала 28 членом ЄС

Країни-члени ЄС

«EUКраїна»: жителі Первомайської міської територіальної громади можуть дізнатися більше про євроінтеграцію на новому порталі

В Україні стартувала інформаційна кампанія «EUКраїна», мета якої – підвищити обізнаність щодо переваг євроінтеграції та продемонструвати європейські цінності на прикладах щоденного життя українців.

«Євроінтеграція – це про реальні позитивні зміни в житті людей, в які втілюються реформи та зобов’язання Уряду в межах Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, – коментує старт кампанії Ольга СТЕФАНІШИНА, Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. – Європейська інтеграція стосується всіх аспектів нашого життя – це краща освіта, більші можливості для українського бізнесу, зручні адміністративні послуги, захищені права споживача, якісні продукти на полицях магазинів. Кожен українець може пришвидшити рух України до ЄС, якщо буде слідувати європейським стандартам та цінностям. Саме тому ми запускаємо нову інформаційну кампанію, аби розповісти українцям, як імплементувати євроінтеграцію в кожен аспект нашого щоденного життя».

Більше про кампанію EUКраїна та про євроінтеграцію загалом можна дізнатися за посиланням: https://association4u.in.ua/

Згідно з дослідженням КМІС, для 46,6% українців євроінтеграція означає зміну якості роботи держави: зручні послуги, повага до громадянина, забезпечення всіляких умов для гідного життя та праці, для 38,1% – це життя за стандартами Євросоюзу: соціальними, економічними та правовими.

Загальна інформація про День Європи

День Європи – свято, що відзначається в країнах Європейського Союзу  9 травня, а також офіційно в Україні щорічно у третю суботу травня з 2003 року.

Історія свята

Рада Європи святкувала однойменне свято у день свого заснування 5 травня 1949 року до 1964 року.

Європейський Союз затвердив 9 травня як День Європи на саміті в Мілані 1985 року, вирішивши увічнити день проголошення Декларації Шумана. Також 9 травня вважається Днем народження Європейського Союзу.

В Україні

Свято було встановлено в Україні «…враховуючи стратегічний курс України на європейську інтеграцію…» згідно з Указом Президента України «Про День Європи» від 19 квітня 2003 р. № 339/2003.

День Європи в Україні відзначається у третю суботу травня. День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

Традиційно урочиста церемонія відкриття Дня Європи проходить у Києві. На Хрещатику облаштовується так зване «Європейське містечко» за сприяння Представництва ЄС в Україні та посольств держав-членів ЄС.

Таке містечко складається з павільйонів, що представляють Україну, кожну державу-члена ЄС, Європейську Комісію та міжнародні організації. У павільйонах презентується географія, культура, історія найбільших міст держав-членів ЄС, організовуються публічні дебати з послами та представниками української влади, проводяться вікторини з європейської тематики та мовні курси, облаштовуються «куточки національних страв» тощо.

Традиційно протягом офіційного відкриття святкування Дня Європи, відбуваються зустрічі послів держав-членів ЄС із представниками органів місцевої влади, студентами та викладачами місцевих університетів, представників неурядових та громадських організацій, засобів масової інформації.

Україна – єдина держава не член ЄС, у якій на державному рівні відзначається День Європи.

Окрім того, щорічно у третю суботу травня відзначається День Європи в Чернівецькій області. В області здійснюються різнопланові заходи інформаційного, освітнього, культурно-масового та спортивного спрямування.

Євроінтерація: сила можливостей

Ролики виготовлено в межах державної інформаційної кампанії з підвищення обізнаності громадян України щодо європейської інтеграції, ініційованої Офісом Віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Кампанія здійснювалася ТОВ «Український інститут розвитку медіа» на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Офіційні документи

Інформаційні ресурси

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС

 

Корисні посилання:

  1. Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції
  2. Європейський Союз
  3. Официальный сайт Европейского Союза
  4. Інформація про ЄС
  5. Вперше в історії України європейська та євроатлантична інтеграція впроваджені в Програму діяльності Уряду, - Олексій Гончарук
  6. Наша команда продовжить курс європейської та євроатлантичної інтеграції, – Олексій Гончарук
  7. Європейська та євроатлантична інтеграція - наш ключовий пріоритет, - Гончарук
  8. Гончарук: Україна до 2023 року планує втілити стратегічні проєкти з інтеграції до ЄС
  9. Промисловий безвіз, спільний авіаційний простір, єдиний цифровий ринок — Олексій Гончарук розповів про пріоритети України та ЄС на 2020 рік
  10. Децентралізація і Конституція – пошук консенсусу: що про це говорить міжнародна спільнота
  11. Огляд Ради Європи з практики адміністративного нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування в окремих країнах
  12. Медики 936 ОТГ отримають захисні засоби, придбані за підтримки Представництва ЄС в Україні
  13. Мінрегіон та спецпосланник Уряду ФРН з питань реформ в Україні звірили «годинники» децентралізації
  14. Про Угоду про асоціацію Україна – ЄС
  15. УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони
  16. Питання децентралізації в Україні обговорили під час українсько-німецьких міжурядових перемовин
  17. Прем’єр-міністр відкрив перший Німецько-Український енергетичний день
  18. Україна та ЄС домовилися провести Раду асоціації у лютому 2021 року, — Прем’єр-міністр
  19. Наступні кроки реформи місцевого самоврядування: розвиток громад - Інтерв’ю із Ґеорґом Мільбрадтом
  20. Президент: Україна продовжить закріплений у Конституції стратегічний курс – набуття повноправного членства в ЄС і НАТО
  21. Україну та Молдову єднають не тільки спільний кордон та минуле, а й спільний рух до повноправного членства у європейській родині – Володимир Зеленський
  22. Прем’єр-міністр: Наша мета незмінна – ми рухаємося до внутрішнього ринку ЄС
  23. Уряд спільно з проектом ЄС розпочинає опитування державних службовців для аналізу навчальних потреб у сфері європейської інтеграції
  24. Політика справедливості: навіщо українським реформам гендерно орієнтоване управління?
  25. Урядова комісія під головуванням Ольги Стефанішиної визначила подальші кроки для боротьби з домашнім насильством
  26. Прем'єр-міністр: Україна системно готується до проведення 23-го Саміту Україна – ЄС
  27. Корпоративна реформа, приватизація, діджиталізація — заходи Уряду в боротьбі з тіньовою економікою, — Денис Шмигаль
  28. Україна посилює співпрацю з Євросоюзом у промислових екосистемах для забезпечення стратегічної автономії ключових галузей ЄС, - Тарас Качка
  29. Україна виконує свої міжнародні зобов'язання у сфері європейської інтеграції, зокрема, безпеки використання ядерної енергії
  30. Секторальна підтримка ЄС: Розпочалося фінансування проектів регіонального розвитку