Грип птиці: шляхи передачі, клінічні ознаки та алгоритм дій при виявленні захворювання

 

Грип птиці — висококонтагіозна хвороба, що характеризується явищами септицемії, ураженням органів дихання і травлення. Вплив грипу  птиці на птахівництво призводить до суттєвих економічних збитків (знищення поголів’я птиці, накладення карантинних та інших обмежувальних заходів, заборона торгівлі, додаткові ветеринарно-санітарні заходи)

Збудник хвороби – РНК-геномний вірус, який у диких птахів не викликає масового захворювання та важких симптомів, проте, серед домашньої птиці може викликати гострий перебіг захворювання та загибель.

РЕЗЕРВУАР ІНФЕКЦІЇ – дика водоплавна птиця. Вірус було виділено від 90 представників водоплавної птиці. Здебільшого, інфекція у них протікає безсимптомно.

ДЖЕРЕЛО ВПГП – хвора та перехворіла птиця.

ІНКУБАЦІЙНИЙ ПЕРІОД – 1-7 днів.

ВІРУСОНОСІЙСТВО – 2-3 місяці.

ЗАРАЖЕННЯ –повітряно-крапельно, аліментарно, трансоваріально.

ФАКТОРИ ПЕРЕДАЧІ:

• тара;
• корми;
• інкубаційні яйця;
• тушки;
• пір’я;
• обслуговуючий персонал;
• комахи;
• пухоїди;
• дикі птахи;
• гризуни.

НЕОБХІДНО ЗНАТИ, ЩО:

• при збільшенні контакту інфікованої перелітної, синантропної та домашньої птиці відбувається перезараження;

• збільшується кількість птахів, які задіяні в інфекційному процесі;

• підвищується загальна концентрація вірусу;

• збільшується кількість мутацій вірусу;

• підвищується патогенність вірусу;

• в геометричній прогресії збільшується кількість вірусу, який виділяється у зовнішнє середовище;

• збільшується ризик виникнення нових інфекційних вогнищ. 

Інфекція (H5N1) чи штамами, які містять гемаглютинін H5 або Н7, характеризується:

– тяжким перебігом та масовою загибеллю птиці;

– ураженням органів дихання і травлення;

– ознаками катарального кон’юнктивіту, риніту, синуситу, трахеїту, пневмонії, катарально-геморагічного ентериту, нефриту, крововиливами в різних органах.

Клінічні ознаки залежать від:

• патогенності вірусу;
• виду птиці.

ДЛЯ ВИСОКОПАТОГЕННОГО ГРИПУ ПТИЦІ ХАРАКТЕРНІ:

•  депресія;

•  зниження апетиту;

•  зниження яйценосності;

•  нервові прояви;

•  ціаноз гребеня, сережок;

•  кашель;

•  чхання;

•  пронос;

•  раптова загибель.

 

Шляхи передачі та розповсюдження:

• Мігруючи, перелітні птахи переносять вірус у нові місця.
• Хворі, а також перехворілі птахи виділяють вірус із витіканнями з носової і ротової порожнин, фекаліями, яйцем.
• Зараження домашньої птиці відбувається у забруднених виділеннями хворої птиці приміщеннях, через гнізда, вигули, при контакті із контамінованими предметами догляду, а також трупами або тушками забитої птиці, незнешкодженими відходами забою, яйцями.
• Поширення інфекції серед птахів збільшує ймовірність прямої її передачі людям при безпосередньому контакті з інфікованими (або мертвими) дикими (або свійськими) птахами або через заражену землю та воду.
• Мігруючі водоплавні птахи – основне джерело вірусу в природі, вони є резервуаром вірусу та менш чутливі до інфекції.

Клінічні ознаки:

• Загальні для всіх видів птахів: відмова від корму і води; підвищення температури тіла; пригнічення; порушення координації рухів, парези, паралічі; риніт; кон’юнктивіт.
• У курей: ціаноз шкірних покривів (зміна кольору гребеня, борідок і кінцівок); набряк підклювного простору; підшкірні геморагії (крововилив) на кінцівках; діарея; зниження виробництва яєць; кашель і чхання.
• У водоплавних птахів: нервові явища (викривлення шиї, відсутність реакції на зовнішній подразник, кругові рухи); помутніння рогівки; сліпота.

Алгоритм дій власників птиці при виявленні ознак захворювання: при ознаках захворювання чи незвичній поведінці птиці, у випадку масової загибелі, необхідно терміново сповістити територіальний орган Держпродспоживслужби у вашому районі або лікаря ветеринарної медицини, який обслуговує ваш населений пункт.

Для профілактики інфекційних захворювань птиці необхідно:

• здійснювати купівлю-продаж птиці в місцях санкціонованої торгівлі тільки за наявності ветеринарних супровідних документів;
• з метою проведення необхідних профілактичних заходів, інформувати державну ветеринарну службу про наявність птиці;
• на вимогу спеціалістів ветеринарної медицини надавати домашню птицю для проведення клінічного огляду;
• дотримуватись режиму закритого типу (не допускати вигулу домашньої птиці поза межами дворової території);
• утримувати птахів різних видів окремо;
• виключити можливість контакту домашньої птиці з дикою, особливо водоплавною, і синантропними птахами;
• не допускати сторонніх осіб в місця утримання домашньої птиці;
• проводити термічну обробку кормів перед згодовуванням;

 •    вірус надійно знешкоджує 2%-й їдкий натр, 3%-й розчин хлорного вапна, 5%-й креолін, 5%-й фенол, 2%-й формальдегід, 2%-на азотна кислота, 2%-й ефір, 2%-й хлороформ протягом 10–30 хв. Пряме сонячне проміння знезаражує вірус за 50–55 год, температура 55–60 °С – 30–50 хв, а 65–70 °С – за 5–2 хв.

• забій домашньої птиці, призначеної для реалізації в торгівлі, здійснювати на спеціалізованих підприємствах;
• проводити ретельне очищення та дезінфекцію всіх приміщень і території утримання птиці;
• проводити знезараження посліду та підстилки шляхом спалювання або біотермічним методом;
• дотримуватися правил особистої гігієни при догляді за птицею (змінювати одяг та взуття, мити руки з милом, патрати в рукавичках);
• для специфічної профілактики використовують атенуйовані або інактивовані вакцини.