Гаряча лінія: (05161) 7-53-83

Визволення Первомайська

Місто і визволителі

Напад фашистської Німеччини на нашу державу 22 червня 1941 року перервав мирне життя первомайців. Незважаючи на посилену оборону, вже 3 серпня фашисти окупували Первомайськ. Довгі 968 чорних днів тривала окупація, і 22-27 березня 1944 року радянські війська звільнили наше місто від німецько-фашистських загарбників.

Жадов Олексій Семенович

Про значення визволення міста над Південним Бугом, боїв, які точилися тієї далекої весни на підступах і в самому місті, свідчить той факт, що 22 березня 1944 року о 21.00 Москва салютувала 12-ма артилерійськими залпами із 124 гармат військам II Українського фронту під командуванням маршала Івана Степановича Конєва, які звільнили місто від німецько-фашистських загарбників. З цієї нагоди всесвітньовідомий диктор Левітан озвучив наказ Верховного головнокомандуючого. Звільнення Первомайська, як важливого залізничного вузла і сильного опорного пункту оборони ворога, стало часткою перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні.

У боях за звільнення Первомайщини брали участь війська 5-ї гвардійської армії під командуванням генерал-лейтенанта Олексія Семеновича Жадова. Їй протистояла 8-а німецько-фашистська армія генерала Хубе. У своєму резерві на станції Кам'яний Міст вона мала 4-у румунську дивізію. У боях за друге після Миколаєва місто Миколаївщини особливо відзначилися з'єднання 32-го стрілецького корпусу (командир - двічі Герой Радянського Союзу генерал - лейтенант О.І.Родимцев), 13-а гвардійська стрілецька дивізія (командир - генерал-майор Г.В.Бакланов), 16-а механізована бригада (командир - полковник М.В.Хотимський), 8-а гвардійська повітрянодесантна дивізія (командир - генерал - майор М.Л.Богданов) та 29-та зенітно-артилерійська дивізія полковника М. Вялова. Окремим з цих вій¬ськових формувань, зокрема 8-й гвардійській повітряно-десантній і 29-й зенітно-артилерійській дивізіям було присвоєно ім’я міста Первомайська.

Родимцев Олександр Ілліч

Визволення нашого міста проходило в тяжких умовах. У ті березневі дні була нестерпна погода: сніг та дощ, розмоклі дороги. Первомайськ потрапив у смугу наступу 32-го гвардійського корпусу, частини якого 19 березня зосередилися в районі Лисої Гори, Бандурки і Підгородньої. Корпус діяв на лівому фланзі 5-ї гвардійської армії. Сусідом 32-го корпусу зліва був 25-й гвардійський стрілецький корпус генерала Г. Сафіулліна, 7-ї гвардійської армії генерала М. Шумілова. Розмежувальною лінією між ними служила залізниця.

На підступах до Первомайська 13-а гвардійська стрілецька дивізія йшла в авангарді 32-го гвардійського корпусу. «Фактически непосредственно против Первомайска, — пише в книзі «Ветер военных лет» колишній командир 13-ї гвардійської дивізії генерал Гліб Бакланов, — стояла одна наша дивизия. Остальные дивизии корпуса (95-я и 97-я) оказались значительно правее. Рассчитывать можно было только на свои силы. После довольно долгих раздумий пришла мысль, столько же дерзкая, сколь и заманчивая…. Под покровом ночи 42-й полк, которым командовал Герой Советского Союза Половец Иван Кузьмич, снялся с позиции в районе Подгородной и, совершив обходной маневр, вышел на левый берег Буга южнее города. Затем он начал подбираться к городу вдоль берега реки».

Бакланов Гліб Володимирович

Тим часом командир відділення окремої розвідроти 53-ї гвардійської стрілецької дивізії Василь Пінчук в ніч на 22 березня на чолі розвідгрупи переправився південніше від села Мигія на правий берег Південного Бугу. Виявивши вогневі точки ворога, розвідники залишилися на правому березі річки і корегували вогонь мінометного дивізіону, який прикривав переправу 53-ї дивізії. За цю відчайдушну сміливу розвідку Василь Іванович був нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня.

Вранці 22 березня 13-а гвардійська дивізія при підтримці окремих підрозділів 7-го мехкорпусу і 29 зенітно-артилерійської дивізії почала штурм Первомайська.

Коли 42 полк вийшов на південну околицю Ольвіополя, гітлерівці метнулися до залізничного моста і в паніці кинулися на правий берег Бугу. Хтось з фашистів, не розуміючи, що відбулося, привів у виконання наказ, який існував, мабуть, на той випадок, коли наші війська займуть лівобережну частину Первомайська, і підірвав міст.

Сафіуллін Гані Беккинович

Почувши могутній вибух і стрілянину у себе в тилу, фашистські солдати, що тримали оборону біля Підгородньої, почали відходити, кидаючи техніку і зазнаючи значних втрат.

Першими на околиці Ольвіополя увірвалися 3-й батальйон капітана М. Сазонова і 1-й батальйон майора Буряка 39-го стрілецького полку. В цей час розвідники повідомили, що міст через Синюху замінований фашистами й охороняється двома танками і бронетранспортером. За наказом капітана Сазонова туди попрямували бронебійники із завданням знищити танки й бронетранспортер і захопити міст. Бронебійники наказ виконали. Полкові сапери на чолі з Я. Кулешовим під вогнем супротивника розміновували міст. При цьому особливо відзначилися сержанти Павленко і Шумєєв, а також рядовий Костенко.

Наші війська закріпилися в районах міського стадіону, залізничного мосту і пивоварного заводу. Гвардійці батальйону Сазонова знищили фашистів, які знаходилися у приміщеннях педагогічного училища, Будинку піонерів по вулиці Леніна і Будинку міської ради.

Ісаков Іван Іванович

До кінця дня 22 березня Ольвіополь був звільнений. Не було сумнівів у тому, що незабаром Первомайськ буде звільнений повністю. З того часу 22 березня і стало Днем святкування звільнення Первомайська від німецько-фашистських загарбників.

Але того дня був звільнений тільки Ольвіополь. Всю ніч з 22 на 23 березня йшла переправа наших військ на правобережну частину міста. У районі дерев'яних мостів поблизу злиття Синюхи з Бугом переправлявся 39-й полк, у районі міської лазні – 34-й полк, у районі залізничного моста – 42-й полк 13-ї гвардійської стрілецької дивізії. Переправою військ 39-го стрілецького полку керували заступник командира полку капітан Іван Ісаков і помічник начальника штабу полку Андрій Мороз. З самого початку боїв за місто до його повного звільнення вони координували бойові дії підрозділів 39-го полку. За звільнення Первомайська Андрій Спиридонович Мороз був нагороджений орденом Вітчизняної війни. Безпосередньо у місті запеклий бій йшов також на ділянці 34-го полку, діями якого керували полковник Н. Алексєєв і помічник начальника штабу полку лейтенант Л. Хохлунов. Щоправда, бої за правобережну частину міста набули затяжного характеру. «Это был тот нередкий случай на войне, — згадує генерал Г. Бакланов, — когда город оказалось легче взять, чем удержать». Довелося перегрупувати сили дивізії. Тим часом форсували північно-західніше від Первомайська Синюху і Буг 95-а і 97-а дивізії 32-го корпусу генерала Родимцева. Південно-східніше від міста в районі села Мигія переправилися через Буг війська генерала Г. Сафіулліна. Охоплюючи Первомайськ з двох боків, радянські війська створювали загрозу оточення фашистського угрупування, що засіло у правобережній частині міста.

Під натиском радянських військ фашисти тікали з міста. 26 березня воїни 13-ї гвардійської дивізії вийшли на південно-західну околицю Первомайська. Начальник штабу дивізії полковник Тихон Бельський в оперативному повідомленні 27 березня 1944 року повідомляв у штаб 32-го корпусу про повне звільнення міста Первомайська і про панічний відступ фашистських військ у південно-західному напрямі.

Бельський Тихон Володимирович

Жителі нашого міста з радістю зустрічали своїх визволителів. Весна 1944-го стала для них весною позбавлення від фашистського рабства. За дні окупації гітлерівці закатували і розстріляли понад 8 тисяч людей, а понад дві тисячі вивезли у Німеччину. Вони знищили завод ім. 25 Жовтня, паровозне депо, гідроелектростанцію, елеватор, мости, спалили залізничний вокзал. Перетворили в руїни 13 шкіл, 12 лікувальних установ. Матеріальні збитки, нанесені загарбниками, сягнули 181 млн. крб.

У боях за звільнення Первомайська відзначилися воїни 13-ї гвардійської стрілецької дивізії: розвідники — старший лейтенант П.Ісаєв і рядовий А.Гавриленко, розвідники-коректувальники мінометної батареї старший сержант А.Утілін, первомаєць автоматник з батальйону капітана М.Сазонова І.Половой, начальник штабу 39-го стрілецького полку А.Артеменко, а також Герой Радянського Союзу повітряний розвідник Володимир Завадський та багато інших.

За відмінні бойові дії при звільненні Первомайська дивізія нагороджена другим орденом Червоного Прапора. На будівлі медучилища, в якому розташовувався штаб визволителів міста, встановлена меморіальна дошка, а одна з вулиць міста перейменована у вулицю гвардійців Родимцева.

На знак великої шани визволителям Первомайщини від німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни присвоєно звання «Почесний громадянин міста Первомайська» колишньому начальнику штабу 13-ї Гвардійської Полтавської, ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова стрілецької дивізії, полковнику Бельському Тихону Володимировичу; колишній старшій радистці штабу 13-ї Гвардійської Полтавської, ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова стрілецької дивізії Григор’євій Ганні Іванівні; гвардії старшому сержантові, колишньому начальнику радіостанції 7 окремої Гвардійської роти зв’язку 8-ї Гвардійської, Червонопрапорної, ордена Суворова, Первомайської повітрянодесантної дивізії Дмитрієвській Вероніці Сергіївні; гвардії сержантові, колишньому помічнику командира стрілецько- парашутного взводу 25 Гвардійського повітрянодесантного стрілецького полку 8-ї Гвардійської, Червонопрапорної, ордена Суворова, Первомайської повітрянодесантної дивізії (прапороносцю дивізії) Інжеватову Михайлу Прокоповичу; гвардії капітану медичної служби, колишньому лікарю-хірургу 5 окремого Гвардійського медико-санітарного батальйону 8-ї Гвардійської, Червонопрапорної, ордена Суворова, Первомайської повітрянодесантної дивізії Кульовій-Школьник Євдокії Семенівні; гвардії полковнику (колишньому лейтенанту), колишньому командиру взводу 7 окремої Гвардійської роти зв’язку 8-ї Гвардійської, Червонопрапорної, ордена Суворова, Первомайської повітрянодесантної дивізії Мочалову Валентину Йосиповичу; начальнику штабу 32 Гвардійського стрілецького корпусу, полковнику Самчуку Івану Анікеєвичу; гвардії старшому сержанту, колишньому командиру гармати батареї 1200 мм полкових мінометів, 22 Гвардійського повітрянодесантного стрілецького полку 8-ї Гвардійської, Червонопрапорної, ордена Суворова, Первомайської повітрянодесантної дивізії Уланову Борису Петровичу; гвардії старшому лейтенанту, колишньому командиру 7 окремого Гвардійського винищувального протитанкового дивізіону 8-ї Гвардійської, Червонопрапорної, ордена Суворова, Первомайської повітрянодесантної дивізії Хабарову Михайлу Васильовичу; колишньому начальнику розвідки полку 7-ї Гвардійської армії, 25-го Гвардійського корпусу, 8-ї Гвардійської, Червонопрапорної, ордена Суворова, Первомайської повітрянодесантної дивізії Шингарьову Сергію Ісидоровичу; генерал-майору, колишньому заступнику командуючого 5-ї Гвардійської Армії Подолинному Федору Григоровичу.

Великою повагою у первомайців користуються земляки, які відзначилися у боях за визволення нашого краю: Євген Крикун, Сергій Павлов, Дмитро Солтановський, Іван Торбенко, Андрій Чернець¬кий, Григорій Чмихунов, Катерина Кашуцька, Василь Шелякін, Дмитро Шелякін, Яків Литвинов, Я. Таран, Ф. Модельський, М. Ле¬бідь та багато інших. Біль¬шості із них уже немає з нами. Сьогодні в місті в живих залишилося всього четверо з тих, хто брав безпосередню участь у визволенні Первомайська. Це Микола Богданов, Бо¬рис Новобранець, Андрій Чеботарьов та Андрій Середа. Лишились, як частинки тієї грізної історії, як живі свідки тих героїчних подій.

Участь у визволенні нашого міста брав дід начальника фінансового управління міської ради Сергія Шугурова командир гармати 32 гвардійського артилерійського полку 13 Гвардійської стрілецької дивізії, молодший сержант Шугуров Єфрем Маркелович, який загинув 28 квітня 1944 року під час боїв на Дністровському плацдармі в Молдавії.

У місті свято шанують пам'ять про організаторів та учасників первомайського підпілля — Олександра Аркушу, Іраклія Церетелі, Григорія Калиновського, Федора Загубелюка, Марію Порхун, Ганну Михальченко, Федора Абрамова, Антоніну Бойко, Марію Ягронюк, Олександра Чабанюка та багатьох ін¬ших. Понад 8000 жителів міста Первомайська зі зброєю в руках захищали Батьківщину від німецько-фашистських загарб¬ників на фронтах Великої Вітчизняної війни. У боротьбі за свободу своєї країни на різних фронтах смертю хоробрих загинуло понад 2000 первомайців. Наша первомайська земля виховала 14 героїв Радянського Союзу та 16 кавалерів ордена Олександра Невського. Героями Радянського Союзу стали Абрамович Абрам Григорович, Вахненко Олексій Якович, Головченко Володимир Терентійович, Гречаний Парфентій Карпович, Драгомирецький Володимир Порфирович, Дяченко Дар’я Григорівна, Крижановський Савва Полікарпович, Лобов Яків Михайлович, Моргуненко Володимир Степанович, Паламарчук Георгій Михайлович, Панамарчук Семен Трохимович, Черевичний Іван Іванович, Шелест Денис Андрійович, Шкурко Макар Іванович.

Не втрачається зв’язок первомайців з визволителями міста — радою ветеранів 13-ї гвардійської Полтавської, ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова та Кутузова стрілецької дивізії (голова В.Г. Соін, секретар Л.А. Гурвіц) та радою ветеранів 95-ї гвардійської стрілецької дивізії (голова М.М. Рохліна), що діють у місті Москві.

Міська рада, виконавчий комітет та мешканці міста дуже вдячні секретарю ради ветеранів 13-ї гвардійської стрілецької дивізії Гурвіцу Леоніду Ароновичу за увагу, небайдужість, теплі, щирі слова, які надходять на адресу міста та за подаровану написану ним книгу «Воспоминания фронтового радиста. От КВ радиостанции - до морских крылатых ракет», в якій відображено бойовий шлях 13-ї гвардійської Полтавської, ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова та Кутузова стрілецької дивізії від Сталінградської битви до визволення Праги, в тому числі й визволення нашого міста.

Завдяки тісному зв’язку із зазначеними ветеранськими організаціями події з життя Первомайщини, пов’язані зі справою військово-патріотичного виховання і збереження кращих бойових і трудових традицій первомайців, висвітлюються на сайті 13-ї гвардійської Полтавської, ордена Леніна, двічі Червонопрапорної, орденів Суворова та Кутузова стрілецької дивізії http://gvard13d.narod.ru.

Музеї 13-ї гвардійської дивізії створені у Москві, Свердловську, Оренбурзі, Києві, Полтаві, Кіровограді.

Нажаль, втрачено зв’язок з колишнім начальником штабу 32 артилерійського полку Терентієм Іларіоновичем Сидоренком (м. Київ), колишнім військовим лікарем 39 стрілецького полку Іваном Мусієвичем Сугаком (м. Золотоноша). Пішов з життя ветеран дивізії артилерист 32 артилерійського полку Сухачов Василь Олексійович (м. Вітебськ), який також приймав участь у визволенні нашого міста.

Торік напередодні святкування Дня Перемоги на запрошення голови ради ветеранів 95-ї гвардійської стрілецької дивізії Марії Рохліної голова Первомайської міської ради ветеранів Георгій Кобзаренко та заступник голови громадської організації «Захист дітей війни» Борис Ярмульський взяли участь у науково-практичній конференції на тему: «Значення перемоги під Сталінградом у сучасному аспекті виховання», яка відбулася у місті-герої Волгограді. Там нашим землякам довелося почути і побачити чимало цікавого. Зокрема, ознайомитися з досвідом роботи з військово-патріотичного виховання підростаючого покоління, а також системою роботи з даної проблеми в авторській педшколі народного учителя СРСР фронтовика Федора Сліпченка. Побували первомайці і на місцях жорстоких боїв Сталінградської битви: на тракторному заводі, у Будинку Павлова та Мамаєвому-кургані, де їм в урочистій обстановці було вручено факел, який символізує мужність і безсмертний подвиг захисників Сталінграда, чий героїзм поклав початок корінному перелому у Великій Вітчизняній війні. 9 травня 2008 року на урочистостях з нагоди Дня Великої Перемоги члени первомайської делегації передали факел колишньому керівництву міста. Сьогодні знаменний факел знаходиться в Первомайській міській раді ветеранів.

Минають дні. Як птахи пролітають роки, віддаляючи нас від суворих днів воєнного лихоліття. На превеликий жаль, ряди фронтовиків стають все рідшими. Але величний подвиг захисників і визволителів назавжди залишиться невичерпним джерелом патріотизму, мужності, вірного служіння своєму народові. Ми завжди пам’ятаємо та ніколи не забудемо про тих, хто, не шкодуючи власного життя, захищав рідну землю, наше сьогодення.

Під час святкування Дня Перемоги (9 травня 2008 року)
Під час святкового обіду, присвяченого дню визволення України від німецько-фашистських загарбників.

«Заступник міського голови, начальник управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Ольга Колесніченко з ветераном 8 Гвардійської Первомайської Червонопрапорної, ордена Суворова повітрянодесантної дивізії, колишнім командиром кулеметного розрахунку «Максим» Геннадієм Макаровичем Сіваченком (зліва направо) в домашній кімнаті – музеї про ветеранів - однополчан, яка була створена в 1979 році Г.М.Сіваченком.»
 
Міський голова Людмила Дромашко та заступник міського голови, начальник управління праці та соціального захисту населення міської ради Ольга Колесніченко разом з ветеранами в Сквері Перемоги.

Щороку 22 березня в різних куточках колишнього Радянського Союзу згадують наше місто над Бугом ветерани війни, які звільняли його тієї весни. Один з учасників боїв за Первомайськ — москвич Олександр Савенков присвятив цілу поему війні «По земле опалённой войной», де згадується і про Первомайськ. Уривки з поеми О. Савенкова:

Красавец город!
Новый День рожденья
Сегодня вместе празднуют с тобой
Те, кто принес тебе освобожденье –
Десантники прославленной восьмой!
Мы шли к тебе порою без дороги,
Шли под дождём в сырой промозглой мгле,
Из луж с трудом вытаскивая ноги,
А ночевали прямо на земле.
Свистели пули в мартовской позёмке,
Немало верст нам проползти пришлось,
Пропитывались жижей чернозёма
Шинели наши иногда насквозь.
Но вот и Буг остался за спиною
С холодною и быстрою водой.
Стремительной атакою ночною,
За Первомайск мы выиграли бой!
Дрались гвардейцы не жалея силы,
А сколько пало боевых ребят…
Об этом скорбно братские могилы,
Да обелиски людям говорят.
Мы раздавили логово фашизма!
В семье других свободных городов
Встал Первомайск из пепла к новой жизни
В оправе парков, в шелесте садов.
И знаю я в минуту расставанья,
Мне не сдержать солдатскую слезу,
Чтоб нас не разлучили расстоянья,
Я горсть земли с собою увезу.
И попрошу я: в праздники и в будни
Мой Первомайск не забывай меня,
Согреет нас, когда нем будет трудно,
Горячий пламень вечного огня.

БОЙОВІ ДІЇ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬК ПІД ЧАС ВИЗВОЛЕННЯ МІСТА ПЕРВОМАЙСЬКА ТА ПЕРВОМАЙСЬКОГО РАЙОНУ ВІД НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ В ПЕРІОД З 22 ПО 27 БЕРЕЗНЯ 1944 РОКУ
При написанні матеріалу допомогу надали Первомайська міська рада ветеранів війни та праці, Первомайська міська бібліотека, Первомайський краєзнавчий музей, начальник фінансового управління міської ради С.М. Шугуров.

Використана література:

  • Путівник краєзнавця міста Первомайська та Первомайського району Романа Кучерявого
  • Статті військової тематики з газети «Вісник Первомайська»
  • Войтенко В.Л. На три держави півень тут співав, Тернопіль 2007 рік
  • Мурзак О.М. Історія міста, Первомайськ 2000 рік
  • Родимцев О.І. Твои, Отечество, сыны
  • Бакланов Г.В. Ветер военных лет
  • Конєв І.С. Записки командующего фронтом